Дорогі друзі!

Наш край щедро обдарований Богом і природою високими і стрімкими карпатськими вершинами, чистими і цілющими джерелами, розлогими і плодючими нивами. Але найдорожчий його скарб - це працьовиті людські руки, які з давніх давен не лише сіяли і орали, але і витворювали справжні витвори народного мистецтва.

Це вміння передавалося від одного покоління до іншого, шліфувалося і вдосконалювалося, переходило через катаклізми історії і врешті передане нам для того, щоб і ми, у свою чергу, передали його наступним поколінням.

Одним із таких див народного мистецтва є гаварецька чорнолощена кераміка. її збереження і відтворення - ось яке завдання стоїть перед тими, хто дійсно вболіває про долю народних ремесел на Львівщині.

Саме це завдання спонукало започаткувати мистецький керамічний пленер у с. Гавареччині Золочівського району, який цього року проводився уже вдруге. Проведення пленеру показало усю складність поставленого завдання, але разом з тим і необхідність продовжувати роботу у цьому напрямку.

У цьогорічному пленері взяли участь молоді і досвідчені керамісти, ентузіасти своєї справи, справжні професіонали. їхніми зусиллями написана ще одна важлива сторінка у літописі старовинного гончарського села.

Тож бажаю усім учасникам пленеру творчої наснаги, міцного здоров'я. Нехай ваше гончарне коло не перестає крутитися ! Нехай ваші невтомні руки, гаряче серце і світлий розум творять нові керамічні дива! Нехай нашими спільними зусиллями відродиться слава давнього українського села Гавареччина!

Г. Дорощук, начальник управління культури і туризму облдержадміністрації

Шановні панове художники та організатори заходу!

Вітаю із відкриттям II регіонального пленеру чорнодимленої кераміки. Ваш симпозіум стоїть у низці заходів, спрямованих на відродження давнього осередку народних ремесел Галичини. На вас покладено великі надії, що саме ви своїм мистецтвом примножите найкращі традиції народної творчості. Художник-керамік - це особлива людина, натхненна іскрою Творця, у руках котрої глина перетворюється і стає мистецтвом. У ваших творах акумульовано самобутність нашої історії, духовного та морального укладів. Кожен із вас є представником свого краю зі своєю багатою культурою та неповторними традиціями.

Етнографічні регіони України багаті на осередки народних ремесел, але на сьогодні ми не можемо похвалитись їхнім збереженням, а тим більше розвитком. Багато вже втрачено назавжди. Віками формувалися родові цехи цих осередків зі своїм специфічним мистецьким обличчям, а майстри творили характерне тільки для них мистецтво. Одним з них є Гавареччина.

Ми захоплюємося виробами гаварецьких майстрів минулого, у яких наявна вишукана форма, чудовий силует, майстерний декор, їхня багатофункціональність.

Сьогодні гаварецька чорнолощена кераміка - це вже стиль. Потрібно зберігати її, естафетою передавати в майбутнє. Нехай не міліють джерела народних ремесел, щоб до них могли звертатись нащадки і черпати життєдайний нектар народної творчості.

Один рік - це багато і мало. На віку народного промислу - це незбагненна мить. А для пленеристів, які чекали червня 2009 та початку другого пленеру чорнолощеної кераміки, цей рік видався вічністю.

Вже підготовлені інструменти, зроблені замальовки, спаковані наплечники, залишилось тільки набрати в груди цілющого гаварецького повітря і до роботи...

На цьому симпозіумі працювало десять учасників, серед яких професійні художники-керамісти, студенти Академії мистецтв та народні майстри Гавареччини.

Юрій Токарський - родом з сусіднього хутора Волуйки, з дитинства знайомий з секретами випалювання «сивих» гладущиків, тому й назавжди пов'язав свою творчість з чорно лощеною керамікою, з Гавареччиною, вже вдруге бере участь в гаварецькому пленері.

Сергій Столярук - дипломник Львівської національної академії мистецтв, відділу художньої кераміки. Незважаючи на свій молодий вік, на пленері заслужено отримав ім'я наставника. Молоді пленеристи упродовж всього пленеру неодноразово покладались на його досвід гончарювання та мистецький хист ,а критичні зауваження та поради завжди брались до уваги та виконувались. Вдруге є учасником Гаварецького пленеру.

Лариса Скишляк та Галина Виноградова - дві сестри, які усе своє творче життя пов'язали з чорнолощеною керамікою. Дуже цікаво переплітаються технічні прийоми обох сестер у їхніх творах. Подекуди навіть складно відрізнити роботи однієї і другої - настільки органічно в них поєднуються талант однієї та майстерність іншої. Родом вони з сусідньої Золочівки, промисел та вироби з Гавареччини супроводжували їх усе свідоме життя, тому чорно лощена кераміка стала для них тим невід'ємним атрибутом повсякденного життя та стимулом до творчої самореалізації. Вони теж вже вдруге брали участь у Гаварецькому пленері.

Наталя Лєйкіна - художник, скульптор, керамік з великим творчим стажем та досвідом. Учасник багатьох всеукраїнських та міжнародних пленерів. З чорнолощеною керамікою працювала вперше. Особливе захоплення викликав сам процес лощення - своєю простотою та нескладністю виконання, одночасною шляхетністю та вишуканою лаконічністю на готовому виробі.

Максим Шиманський - студент Львівської національної академії мистецтв. Приймав участь у пленері вперше. Не можливо було не помітити запалу та ентузіазму цього молодого кераміста. Він проявлявся у всьому: в роботі, у відношенні до колективних обов'язків, у взаємодопомозі та виручці.

Тетяна Нетреба - родом з Гавареччини, звідси і любов до цього ремесла. Спостерігала за роботою місцевих майстрів з дитинства, але сама працювати з глиною відважилась не так давно. Роботи цієї майстрині - початківця вже відрізняються особливим теплом та м'якістю. Спілкування та співпраця з професійними художниками-керамістами додало їй впевненості у власних здібностях та збагатило творчим досвідом.

Роман Гайдейчук та Дмитро Сас - студенти-живописці Львівської національної академії мистецтв. На пленер їх привело давнє зацікавлення технікою виконання чорно лощеної кераміки. Вони були саме тими учнями, котрі пізнавали абетку цього давнього ремесла. Можливо, їх горщики та миски не були такими рівними і вишуканими, якби хотілося, але однозначно вони стануть для них найдорожчими і збережуться в пам'яті на все життя, тому що були першими і давались найважче.

Іван Луковський - родовитий гаварецький майстер. Учасник пленеру, без котрого весьтворчий доробок пленеристів був би зведений нанівець, оскільки на ньому лежала уся відповідальність за завершальний етап творчого процесу , ім'я якому - чорнодимлене випалювання. Усі учасники з великим нетерпінням та непідробним тремом чекали моменту, коли можна буде виймати вироби з печі. Результат залежить і від якості зробленого виробу і в великій мірі від самого процесу випалювання. Не дотримався температурного режиму - і всі вироби можуть перетворитись на груду недопалених або ж потрісканих черепків.

Випал відбувся - потріскав невеликий процент виробів, а це вже успіх. Хлопці і дівчата з задоволенням відтирали та відмивали свої горщики, гладущики, мисочки, горнята, чудо-звірів, чудо-риб.

Пленер завершився. На суд мешканців Золочева в Палаці культури представлено результати плідної праці, і залишився легкий сум від розставання з творами, в які вклали любов і хист, з друзями, з якими запізнались і здружились, і з тим неповторним відчуттям творчого процесу поруч з однодумцями, готовими до найрізноманітніших творчих експериментів, виконання найнесамовитіших ідей, і просто плеча вірного товариша.

Агнеса Ропецька, провідний методист з образотворчого мистецтва ЛДОЦНТ і КОР