Понеділок, 23.10.2017, 06.19.36
Вітаю Вас Гость | Реєстрація | Вхід


Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [1]
Гавареччина [2]
Золочівщина [0]
ВЕРХОБУЖ [0]
Глиняни [7]
Пошук
Архів записів

Каталог статей

Головна » Статті » Глиняни

Золота долина

"Золота долина"

 

Глинянщину, через її особливе географічне розташу­вання, характерний лише для цієї місцевості м'який і трохи вогкуватий мікроклімат та багаті родючі землі на­зивають тут "Золотою долиною". Розляглася вона в ма­льовничій низині, приблизно посередині між Львовом і Золочем, Перемишлянами і Буськом. З півдня, зовсім близько від неї, красуються невисокі гори так званого Го-логірського пасма Гологоро-Кременецького кряжу північно-західного уступу Подільської височини* На на­ших теренах ці гори беруть свій початок на недалекій від нас Перемишлянщині, йдуть вздовж сіл Підгородище, Га-начівка, Лагодів, а далі поряд з селами Словіта, Митулин, Новосілки, Гологори, Червоне, аж до Вороняків Золочівсь-кого району. Взагалі, вони не високі: найвищими є гора Камула біля села Романів Перемишлянського району та гора Вапнярка біля села Новосілки Золочівського району, сягають висоти відповідно 471 і 460 метрів над рівнем моря. Місцями вони розчленовані глибокими ярами, яких тут називають дебрами, а також щедро вкриті буковими, грабовими і сосновими деревами, трапляються також мод­рина, дуб, береза, вільха, каштан та осика. На узліссях ростуть кущі глоду, терену, шипшини, калини, безліч різних дикоростучих лікарських рослин, зокрема мати-мачуха, звіробій, чебрець, материнка, золототисячник, де­ревій, копитняк та інші. Рідкісний гірський ландшафт, прекрасні, захоплюючі лісові пейзажі, невеликі природні джерельця і шумні гірські струмочки з кришталевою про­зорою, прохолодною і смачною водою та свіже і чисте лісове повітря створюють чудові умови для відпочинку і оздоровлення.

З протилежної північної і північно-західної сторони на невеликій віддалі від Глинян ростуть обширні масиви хвойних лісів, що надійно захищають місто від холодних північних вітрів. Східна і західна сторони є рівнинними і безлісними, тільки де-не-де трапляються невеликі гайочки та зелені придорожні насадження.

Грунти на Глинянщині в основному чорноземні, дуже родючі, поля рівні, чисті. На них щедро родяться злакові, технічні і овочеві культури, сприятливі вони для садів­ництва і городництва. Вітри тут помірні, переважно за­хідні, літо часами дощове, але тепле, осінь погожа і довга, зими м'які, малосніжні. В цій долині завжди на півтора-два тижні раніше, ніж в інших місцях району, наступає весна, скоріше сіють, садять і жнивують. Глиняни, і взагалі вся Глинянщина, є місцевістю екологічно чистою, бо ні тут, ні в усій близькій і навіть дальшій околицях немає жодних промислових підприємств, які б забрудню­вали зовнішнє середовище. Тут рідко бувають великі вес­няні повені, сильні бурі, нищівні зливи і гради, чи інші стихійні лиха.

Про нашу місцевість ходить багато цікавих легенд. В одній з них, яка вже на протязі століть передається від старших до молодших поколінь розповідається, що був тут колись один чоловік на прізвище Барціковський. В його господарстві народилося двоє бичків-близнят і коли вони підросли, то зорав він ними велику територію довкола Глинян і тим самим нібито оберіг місто і його околиці від всяких бід і нещасть. Чи насправді було воно так, судити важко, адже це лише легенда.

З південного сходу і півдня, петляючи по всій долині, несуть до Глинян свої води дві невеликі річки: Перегноїв-ка і Тимковецький потік (інша назва Роговець). Перша починається в горах Словітського лісу недалеко від вито­ку Гнилої Липи, протікає через села Словіту, Кривичі і Перегноїв. Друга бере свій початок в Ганачівських лісах на Перемишлянщині, тече через села Солову, Куровичі, Вижняни, Заставне, Розворяни аж до Глинян. Колись ці річки були дуже повноводними, часто широко розливали­ся, затоплюючи низинні поля, луки і сіножаті. В них було багато риби, раків, а в заплавинах, на численних озерах і болотах гніздилося безліч водоплавної птиці. Час­то гостювали там журавлі, чаплі, дикі гуси, водилися на­віть бобри і видри. По ходу течії цих річок майже в кож­ному селі були водяні млини, а в Глинянах навіть декілька.



Богдан Волошин            1996 р.
Категорія: Глиняни | Додав: Navi (08.04.2010)
Переглядів: 1072 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]